тарас шевченко

Добро, у кого є господа

Добро́, у кого є господа,
А в тій господі є сестра
Чи мати добрая. Добра,
Добра такого таки зроду
У мене, правда, не було,
А так собі якось жилось.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

І довелось колись мені
В чужій далекій стороні
Заплакать, що немає роду,
Нема пристанища, господи!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Ми довго в морі пропадали,
Прийшли в Дар’ю, на якор стали.
З Ватаги письма принесли
І всі тихенько зачитали.
А ми з колегою лягли
Та щось такеє розмовляли.
Я думав, де б того добра,
Письмо чи матір, взять на світі.
— А в тебе єсть? — Жена і діти,
І дом, і мати, і сестра!
А письма нема…

Оставьте первый комментарий

Оставить отзыв

Ваш e-mail (не публикуется).


*