тарас шевченко

Станція київського метрополітену імені Т.Г. Шевченка

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення з острівною платформою. Відстань між колонами збільшена — 6 метрів замість 4-х.

Колійний розвиток: станція без колійного розвитку.

Дизайнери зробили спробу внести в інтер’єр станції елементи українського колориту, зокрема, стрічка з зображенням гілочок калини поверх колійних стін, і барельєф Кобзаря на червоно-блакитному тлі торцевої стіни центрального залу в орнаменті з таких же гілочок. Колони розширені у створі з балкою, яка, як і колони, облицьована сірим мармуром. Освітлення — скляні бра на колонах з боку посадки і групи скляних світильників на стелі центрального залу. У центрі шляхових стін і над сходовим спуском вестибюля передбачені тематичні композиції, пов’язані з життям і діяльністю відомого українського поета і художника.

Станція з одним вестибюлем, суміщеним з підземним переходом на Межигірську вулицю. Наземний вестибюль відсутній.

Згідно з перспективним планом розвитку метрополітену, у майбутньому станція має стати частиною пересадочного вузла на станцію «Подільська» Подільсько-Вигурівської лінії. Проектом передбачено спорудження двох пересадочних вузлів, обладнаних сходами, ескалаторами та ліфтами. Станція «Тараса Шевченка» підлягатиме реконструкції. Посередині та кінці платформи запроектовані сходи та ліфти. Для зручності пасажирів система пересадки дасть змогу розділити пасажиропотоки. Архітектурне оздоблення станції, що реконструюється, запроектовано з мінімальними змінами в стилі інтер’єру. Заплановано застосувати такі ж самі типи мармуру та граніту, а також прийоми освітлення, що вже існують на станції.