тарас шевченко

Подражаніє 11 псалму

Мій Боже милий, як-то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: ми не суєта!
І возвеличимо надиво
І розум наш і наш язик…
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так і говорить?
— Воскресну я! — той пан вам скаже, —
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих… Возвеличу
Малих отих рабов німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша і слова —
Неначе срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!

 

ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ

Джерело тексту:

чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 233). Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «1859. 15 февраля». Датується за автографом: 15 лютого 1859 р., С.-Петербург.

Автограф, з якого вірш переписаний до «Більшої книжки», не відомий. Переписавши текст до «Більшої книжки», Шевченко згодом вніс виправлення у рядок 8: «З гостей на цвинтар понесуть?» (замість «повезуть»). Ще до виправлення цього рядка рукописний список з автографа зробив П. О. Куліш (ІЛ, ф. 1, № 87, арк. 21 — 21 звор.), після виправлення — І. М. Лазаревський, з неправильним прочитанням окремих слів і /707/ зміною в рядку 30: «Розлий же їх, твої святії» замість «Розкинь же їх, твої святії» (ІЛ, ф. 1, № 56).

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 10. — С. 1) за «Більшою книжкою», під редакційною назвою «Прочитавши 11 псалом» та з різночитаннями в рядках 8: «З гостей на цвинтар повезуть» та 21: «Малих отих рабов похилих».

За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с 407 — 408) та в рукописній збірці «Кобзар» 1865, переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 96 — 97).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 625 — 626, де подано за першодруком.

Вірш є вільним переспівом 11-го псалма із церковнослов’янського тексту. Шевченко використовує лише окремі слова й фразеологізми, вмонтовуючи їх у поетичну тканину власного твору, в якому, на відміну від біблійного оригіналу, акцентується мотив громадянського покликання поета — захисника народних інтересів, а також передрікається неминуча перемога над визискувачами.

Оставьте первый комментарий

Оставить отзыв

Ваш e-mail (не публикуется).


*