тарас шевченко

Перерване побачення

Перерване побачення. Копія з малюнка К.П. Брюллова.

[1839 – 1840, не пізніше за жовтень. С.-Петербург).
Папір, акварель. 23 ? 18,5 см Національний музей Тараса Шевченка, № г-801.

На паспарту (зберігається окремо) напис олівцем: Шевченко. Перерване побачення і бронзовою фарбою друкарським шрифтом витіснено: Carolus Bruloff. Copia. Аналогічний напис є на паспарту малюнка “Сон бабусі і oнучки”.

Малюнок К.П. Брюллова (1827 – 1830 рр. Картон, акварель, графітний олівець. 23 ? 18,7 см Державна Третьяковская галерея (Москва), № 3171), відомий під назвою “Перервана побачення” (“Вода вже понад біжить”), В.А, що належав. Владиславлеву, згодом поступив до графа П.К. Ферзену [Сомів А.К. Брюллов і його значення в російському мистецтві. – СПб., 1876. – С. 35; Ацаркина Э. Карл Павлович Брюллов : Життя і творчість. – М., 1963. – С. 455]. Гравюри з акварелей Брюллова “Перерване побачення” і “Сон бабусі і внучки” в 1841 р.

були поміщені на вклейках до альманаха “Уранішня зоря” [Уранішня зоря. – СПб., 1841. – Між с. 320 – 321, 322 – 323], який видавав В.А. Владиславлев в 1839 – 1843 рр.

Ймовірно, Шевченко виконав копії названих акварелей Брюллова за замовленням видавця альманаха у зв’язку з необхідністю відправити їх для гравіювання за кордон. Як свідчать підписи під відбитками, їх гравіював англійський гравер Джон-Генрі Робинсон, а власники оригіналів, мабуть, не наважувалися передавати їх в Лондон [Владич Л. Шевченко і вітчизняна книжкова графіка 40-х гг XIX ст. // Збірка праць п’ятнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1968. – С. 201].

Датується копія орієнтовно 1839 р. – не пізніше за жовтень 1840 р., коли було отримано цензурний дозвіл на друкування альманаха.

Другу копію цього малюнка Шевченка виконав для В.А. Жуковского [Мацапура М. Нове в спадку Тараса Шевченка // Україна. – 1951. – № 8. – С. 30]. Можливо, одна з його копій з назвою “Італійка у фонтану” в лютому 1888 р. експонувалася на виставці на користь вдів і сиріт архітекторів в Академії витівок [Горленко В. Картини, малюнки і офорти Шевченка // Київська старовина. – 1888. – № 6. – С. 82]. З таким або схожою назвою вона увійшла до літератури. К.В. Широцкий її називає “Італійка в колодязя” [Широцкий К. К. Брюллов і Т. Шевченка // Українське життя.

– 1913. – № 12. – С. 54-59]. У каталогах фондів Російського музею(С.-Петербург) зареєстровано під назвою “Сцена у колодязя”. Таке різночитання назв дало основу дослідникам, які не знали, що існує дві копії з акварелі Брюллова, вважати їх різними творами [Айзеншток И. Доля літературного спадку Т. Г. Шевченко // Літературний спадок. – 1935. – № 19/21. – С. 483; Раевский С.Е. Життя і творчість художника Тараса Шевченка. – X., 1939. – С. 43; Володимирський Г.Д.

Попередники російських живописців-реалістів // Образотворче мистецтво. – 1939. – № 2/3. – С. 17.].

Ця копія уперше опублікована И.Я. Айзенштоком [Айзеншток И. Доля літературного спадку Т.Г. Шевченко. – С. 435, 483].

Копії Шевченка “Перервана побачення” і “Сон бабусі і внучки”, його оригінальні акварельні малюнки ” Марія” і “Циганка-ворожка” зберігалися в альбомі В.А. Владиславлева серед творів інших художників, гравюри деяких з них репродукувалися в його виданні. Згодом альбом придбав знайомий Шевченко видавець і колекціонер К.Т. Солдатенков(1818 – 1901). Далі від Н.Г. Солдатенковой, дружини його племінника В.И. Солдатенкова, єдиного спадкоємця колекціонера, в 1925 р. поступив в Державний музей образотворчих мистецтв ім. А.

С. Пушкіна(Москва). У списку творів, прикладеному до альбому, названі чотири згадані малюнки Шевченка [Судак В.А. Сторінки діяльності Т.Г. Шевченка-ілюстратора // Народна творчість і етнографія. – 1989. – № 1. – С.4].

Місця зберігання : з 1938 – Галерея картин Т.Г. Шевченко(Харків), з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченко(Київ).

Виставка: 1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя з дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 8].