ТАРАС ШЕВЧЕНКО
  ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
  ТАРАС І СУЧАСНІСТЬ
  КОРИСНЕ
» Біографія
» Портрети і фото
» Статті і публікації
» Невідомий Шевченко
» Музеї, Пам'ятники
» Вірші Кобзаря
» Щоденник і проза
» Художник Шевченко
» Бібліграфiя
» Художнє кіно
» Документальне відео
» Пісні на вірші
» Національна премія
» Назви в честь...
» Сайти про Шевченка
» Реферати
» Місцями Кобзаря
» Зворотній зв'язок
 
   
СТАТТІ І ПУБЛІКАЦІІ
 
   
» Шевченко-пророк
» Шевченко і його жінки
» Тарас Шевченко і сьогодення
» Маніпуляції Шевченко
» Варвара Репніна и Тарас Шевченко
 
 
ВІДЕО
 
ШКОЛЯРУ (РЕФЕРАТИ)
 

 

 
   
ДО 200-ліття від Дня народження Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА
 

Валентин В.БУГРИМ, академік, доктор філософії, завідувач кафедри Українського телерадіопресінституту, член правління Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т.Шевченка, генерал-хорунжий Українського козацтва ІІІ Гетьманату

 

ВІЗІЇ ДЕРЖАВНОСТІ і СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ У ТВОРАХ Т.Г.ШЕВЧЕНКА (Доповнено і оновлено)


Фото Т.Г.Шевченка. 1858 р. Фотограф Д.Здобнов. С.Петербургъ.

 

Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО – Великий талант: Мислитель, Поет, Художник, Прозаїк, Драматург, відображаючи українське тогочасне і минуле буття, проектував у своїх творах майбуття. Саме за свою життєдіяльність і творчість, патріотичну громадянську позицію, національно-революційні візії він заслужив високоповажних і найвищих для людини титулів: Геній, Пророк, Апостол.

Візії тут розглядаються як ідеї, бачення, логічно-поетична конструкція образу бажаного майбутнього. Подання Т.Г.Шевченком візії України – це позитивна національна енергетика, яка пояснює, створює і розвиває, дає наснагу з його творів – від появи «Кобзаря» (1840 р.) – до утворення Держави – суспільства, для якого характерні, сучасною мовою, Демократія, Справедливість, Воля, Рівність, політична свобода, високий рівень соціально-економічного добробуту, інноваційно-технологічний розвиток та гармонійне співжиття з природою. Державність – це наявність самостійного комплексу суспільних інститутів державної влади (верховенство, нероздільність, єдність, самостійність ДВ – законодавчої, виконавчої, судової), економічної, політичної, правової, культурної системи, що діють на території національної спільноти і забезпечують їй сучасний і майбутній розвиток.

Державність українства – це Київська Русь, Запорозька Січ, І Гетьманат (за Богдана Хмельницького і після нього впродовж більше 100 років), ІІ Гетьманат (за Павла Скоропадського, 29 квітня-14 грудня 1918 р.), Українська народна республіка ( ІІІ Універсал Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р., 1917-1920 рр.), Незалежна новітня Україна (з 1991 року) (ІІІ Гетьманат з 2004 р.).

Соборність (собор із церковно-слов'янської означає зібрання, збори) – це єдність усіх територій держави, взаємне духовне збагачення і розвиток, поєднання особистого і колективного, об'єднання зусиль усіх українців, незалежно від їх політичних уподобань і віри для вирішення, сучасною мовою, важливих соціально-економічних завдань, проведення всебічних демократичних реформ, побудова громадянського суспільства, лише в єдності дій та спорідненості душ можна досягти величної мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, забезпечення добробуту нинішніх і наступних поколінь українців. СОБОРНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ –

ЦЕ СОБОРНІСТЬ УКРАЇНИ

Ще з юнацтва Тарас Шевченко цікавився минувшиною, слухав розповіді про неї, із запалом читав праці з світової історії, але, передусім, його хвилювала історія рідного народу. Він проникливо штудіював 5-ти томну «Історію Малоросії» українського енциклопедиста Миколи Маркевича, праці відомих учених Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Олександра і Михайла Лазаревських, Михайла Максимовича, Василя Тарнавського, з якими товаришував, Дмитра Бантиш-Каменського, Осипа Бодянського. Все це формувало у ньому розуміння минувшини і сприяло тому, що його поезію і прозу пронизує не лише вболівання за історичну долю України, а й постійна віра у відродження бувшої Державності України, наявної за часів Київської Русі, Доби козаччини, що оспівано у творах, як і надії на справедливу долю вільної України в майбутньому.

Т.Г.Шевченко жив у час декабристів, які повстали (1825 р.) за нову кращу долю країни. Декабристи пропагували свої ідеї і розраховували на військових, освічених, знатних і багатих людей, ігноруючи навіть дрібну шляхту, тим більше простолюдинів чи селян-кріпаків. Як відомо, вони зазнали поразки. Шевченко негативно ставився до революції панів-аристократів. Він вболівав, передусім, за закріпачене селянство та інші верстви населення, за поневолену Україну загалом. Уже в початкових творах «Тарасова ніч», «Іван Підкова», які ввійшли до його першої збірки «Кобзар» (1840 р.), Шевченко виступає як великий патріот Вітчизни, який добре знає та пам'ятає її героїчну, драматичну історію і тогочасність.

Форзац першого видання. 1840 р. Офорт книги за рисунком В.Штернберга.

 

Саму державницьку ідею боротьби козаків із набільшими ворогами України заявлено вже у першому творі на історичну тему, наскрізь пронизану думками про політичну незалежність – «Тарасова ніч». Устами Кобзаря Шевченко стверджує розуміння Гетьманівщини як форми української державності, як національно-ментального світогляду українського народу:

Грає кобзар, виспівує, (...) Зажурилась Україна –
Вимовля словами, Така її доля!
Як москалі, орда, ляхи Зажурилась, заплакала,
Бились з козаками; (...) Як мала дитина.

«Була колись гетьманщина, Ніхто її не рятує...
Та вже не вернеться. Козачество гине;
Було колись – пан о вали, Гине слава, батьківщина; »
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем! “ Тарасова ніч ” (1838 р.)

 

Образом народного кобзаря Т.Г.Шевченко тужить за козацькою славою:

Було колись – в Україні Пановали, добували

Ревіли гармати; І славу, і волю;

Було колись – запорожці Минулося – осталися

Вміли пановати. Могили на полі.

“ Іван Підкова ” (1840 р.)

З жалем написано про минувшину, коли українське козацтво розбудовувало свою демократичну державу:

Було колись добре жити

На тій Україні...

А згадаймо! Може, серце

Хоч трохи спочине. “ Іван Підкова ” (1840 р.)

Описані у цій поезії морські походи козаків появились на основі того, що Т.Г. Шевченко читав у численних історичних і літературно-художніх творах – в «Истории русов», поширеній у списках задовго до видання, та «Истории Малой России» (М., 1822) Д. Бантиша-Каменського, в якій змальовано й колоритний портрет І. Підкови: «...ростом великий, сложения крепкого, славный того времени силач, одною рукою ломавший надвоє подкову

и для сего прозванный Подковою...» (Т. 1.-С. 124-125), в «Описании Украйны»

Пам'ятник Іванові Підкові під Тарасовою горою на Черкащині.

Г.-Л. де Боплана (російський переклад 1832 р.), у «Тарасе Бульбе» М. В. Гоголя (розділ X), драмі М. Костомарова «Сава Чалий» (1838) і повістях польського письменника М. Чайковського «Wyprawa na Carogrod» та «Skalozub w zamku siedmiu wiez» (його ж, збірка «Powiesci kozackie».-Париж, 1837). { Іван Підкова (1533-1578 рр.ж.) – за походженням молдаванин, до 1577 р. був запорозьким козаком, козацьким гетьманом, у 1577-1578 рр. – господарем Молдавського князівства. Мав рідкісну фізичну силу і був високого зросту, ламав руками запросто підкови (за що, як документально вже зазначено, запорожці прозвали його Підковою ), міг зупинити запряжений 6-ма кіньми віз,, вхопивши його за заднє колесо, волячим рогом пробивав дубові ворота”. Вів боротьбу проти Османської імперії. Після відступу 1578 р. з Молдавії на Україну був за рішенням польського сейму та наказом польського короля Стефана Баторія (який хотів догодити турецькому султанові) засуджений у Львові до страти. Похований, за відомостями Д. Бантиша-Каменського й народними піснями, у Каневі } .

З першої із них поет, очевидно, запозичив пізнішу назву твору – «Виправа на Цариград». Та, безперечно, що найбільше допомогли Шевченкові відчути дух історичної доби й змалювати картину морського походу запорожців на Цариград українські думи й історичні пісні (про Самійла Кішку, про Олексія Поповича, про Івана Богуславця, «Люлі немовляті Івоні» та інші.).

Шевченка найбільше в історії України цікавила Козацька доба, саме боротьба українського народу за становлення своєї незалежної державності. Тому в його поезії і у малярстві особливе місце належить Чигирину – гетьманській столиці. У поемі «Гайдамаки» їй присвячено розділ:

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Встали, подивились на той Чигирин, Козацької слави убогих руїн.
Що ви будували, де ви панували! “Гайдамаки . Свято в Чигирині” (1841 р.)

Поема сповнена віри у перомогу козацтва, а словосполучення «І Україна, і Чигирин» символізує саму Державність. Із втратою Чигирина національно-визвольна боротьба українського народу, розпочата під орудою Б.Хмельницького, припинилася. Т.Г.Шевченко вперше написав і обгрунтував думку існування суверенної Української Гетьманівської Держави.

Поміж возами нігде стать: Козацьке панство походжає
Неначе в ірій, налетіло В киреях чорних, як один,
З Смілянщини, з Чигирина Тихенько, ходя, розмовляє
Просте козацтво, старшина, І поглядає на Чигрин.
На певне діло налетіли. “Чигрине, Чигрине” (1844 р.)

Воскресіння України він вбачав у воскресінні козацької нації, про що писав метафорично і навіть містично: козаки встають з могил як «вельможна громада – «всі золоті». Без них вся Україна є мертвим тілом від якого відлетів животворний дух. У візії майбутнього бачив як «мерці за правдою встають» і будив «заснулу Україну».

Поет і художник двічі під час своїх мандрівок по Україні відвідує Чигирин, вивчає його історію, пише поезії і малює тут свої картини «Дари у Чигирині 1649 року», «Чигирин з Суботівського шляку», «Чигиринський дівочий монастир» та два крєвиди міста.

Дари в Чигрині 1649 року . Національний музей Т.Г.Шевченка. Режим доступу: http://www.museumshevchenko.org.ua/element.php?id=111

Доля Чигирина у нього завжди асоціюється з наявністю Гетьманської держави, про що що яскраво завідчує вірш «Чигрине, Чигрине», призначений автором для нелегального поширення:

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра?? “Чигрине, Чигрине” (1844 р.)

 

Найяскравіше свідчення державницьких ідей Т.Г.Шевченка – це вірші альбому «Три літа» (1843-1845 рр.), де подано його роздуми над долею Гетьманщини, якими він був сповнений, проживаючи у рідних краях. Поет розглядає Гетьманщину як форму

української державності. Свої погляди він яскраво і зрозміло, аргументовано-переконливо розкрив у своїх політичних шедеврах «Розрита могила...», «Чигрине, Чигрине...», «Сон», «Великий льох», «І мертвим, і живим, і ненародженим...», «Холодний Яр», «Як умру, то поховайте...». Історично-поетично та світоглядно Кобзар протиставив славне державницьке минуле України, демократичність козацького ладу і героїчну боротьбу народу за Волю і Незалежність поневоленій тогочасності Батьківщини у Російській

імперії. Навіть заголовки усіх віршів альбому поет-маляр вивів літерами українського

Т.Г.Шевченко. Чигирин з Суботівського шляху. Акварель. [IV—X 1845]. Арк. 14 альбому 1845 р.

Т.Г.Шевченко. Чигрин з Суботівського шляху. Акварель. [IV - X 1845]. Арк. 14 альбому 1845 р. Енциклопедія життя і творчості Тараса Шевченка. Режим доступу: http://www.t-shevchenko.name/uk/Painting/Album1845/Chygyryn.html

 

національного барокового письма ХVІІ ст. Лейтмотивом, квінтесенцією поезій є конкертно-спонукальна думка: Відновлення Української держави можливе тільки збройною боротьбою! Візія однозначного переконання Т.Г.Шевченка про неминуче відродження Української соборної держави, зруйнованої неодноразово і поневоленої поки що російським царатом, оптимістично звучить у віршах “Чигрине, Чигрине” , «Стоїть в селі Суботові...», «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», у «Заповіті».

Спи, Чигрине, нехай гинуть Спи гетьмане, поки встане

У ворога діти, Правда на сім світі. “Чигрине, Чигрине” (1844 р.)

 

Не смійтеся, чужі люде! І розвіє тьму неволі,
Церков-домовина Світ правди засвітить,
Розвалиться... і з-під неї І помоляться на волі
Встане Україна. Невольничі діти!.. «Стоїть в селі Суботові...» (1845 р.)
Вірш «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам...» (1845 р.) можна вважати програмним для молодого українського національно-визвольного руху та полишається актуальним і для нашого сьогодення:

Не шукайте, не питайте І забудеться срамотня

Того, що немає Давняя година,

І на небі, а не тілько І оживе добра слава,

На чужому полі. Слава України,

В своїй хаті своя й правда, І світ ясний, невечерній

І сила, і воля. Тихо засіяє...

Нема на світі України, Обніміться ж, брати мої.

Немає другого Дніпра (...) Молю вас, благаю!

Державницькі погляди Т.Г.Шевченка на побудову України у середині 40-х років мали певну трансформацію під впливом Кирило-Мефодіївського братства (утворене 1845 р., Київ) , у яке він вступив 1846 р. Кирило-Мефодіївське ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі; створення демократичної конфедерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосництва і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Кирило-мефодіївці розглядали слов'ян як єдиний народ, відводячи українському суспільству ключову роль у створенні слов'янської конфедерації (зв'язки з товариством уже тоді підтримували 100 осіб з Білорусі, Литви, Польщі, Росії, України). У поемі «Єретик» (1845 р.), у якій домінує слов'янська тема («сім'ю слов'ян», «слов'янські діти», «слов'янськії ріки»), він писав:

Щоб усі слов'яни стали

Добрими братами,

І синами сонця правди,

І єретиками.

Та вже через 2 роки Т.Г.Шевченко знову заявляє про воскресіння України як самостійної держави, а не федерації слов'ян, зокрема у поемі «Неофіти» (1857 р.):

Щоб слово пламенем взялось, Псалом новий Господеві

Щоб людям серце розтопило. І новую славу

І на Украйні понеслось, Воспоєм честним собором,

І на Україні святилось Серцем нелукавим.

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини. Амінь.

Програмна соборність Шевченка звучить в усі періоди його творчості і життєдіяльності: А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли. «Молитва» (1860 р.); Нема на світі України, Немає другого Дніпра. «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам...» (1845 р.)

І як навіки-вічно нагадувальний заповітний акорд Великого Кобзаря:

Поховайте та вставайте, І мене в сем'ї великій,

Кайдани порвіте В сем'ї вольній, новій,

І вражою злою кров'ю Не забудьте пом'янути

Волю окропіте. Незлим тихим словом. “ Заповіт “ (1845 р.)

Український народ, усе слов'янство, світ відзначає 200-ліття ювілею Тараса Григоровича Шевченка . Подія ця вельми особлива та видатна і не лише тому, що включена до Календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО. Так, Тарас Шевченко як явише – світове, велике, невичерпне, незборенне, нескінченне, незупинне і вічно живе… А для українців – ШЕВЧЕНКО і УКРАЇНА – рідні, тотожні, нерозривні, одне ціле…

Тарас Шевченко досяг великих вершин словесно-поетичної й живописної творчості. Будучи від природи наділений великою працелюбністю, вільнодумством, доброю удачею, творчим талантом письменника і художника, тонким знання людської душі, акторськими, музичними і виконавськими здібностями, ставши вченим-дослідником – істориком та археологом, академіком, маючи широкий діапазон зацікавлень, він, як людина універсальних здібностей, є рівновеликий світовим геніям.

Видатний українець, письменник і вчений Пантелеймон Олександрович Куліш ( 1843-1847 рр. ж. ) уже в 1860 р. мав усі підстави чи не вперше правдиво сказати про світове значення Т.Г.Шевченка. У «Передньому слові до громади», яким відкривався виданий ним перший випуск альманаху «Хата» (Петербург, обсяг 215 с.), провідний український літературний критик поставив нашого славетного поета в громаду – «такії мужі, як Шекспір, Вальтер Скотт, Шіллер, Міцкевич, Пушкін, Гоголь, Квітка, Шевченко… в Катерині він піднявсь до Пушкіна, яко художник , а в 1846 року – і д о Міцкевича , яко поет всеслов'янський ...». З іменем Т.Г. Шевченка пов'язаний процес активного входження української літератури у світ європейської духовності… Як говорив у прощальному слові його справжній товариш Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816-1875 рр.ж.) :

Поколоння поколінню

Объ тобі роскаже,

И твоя, Кобзарю, слава

Не вмре, не поляже!

 

ДІАЛОГ ПОКОЛІНЬ З ВЕЛИКИМ КОБЗАРЕМ ТРИВАЄ…

 

Тарас Шевченко жив, творив і боровся у 19 столітті. Але він наш сучасник. Його ідеї, помисли, поезії свівзвучні нашому сьогоденню. Шевченко як митець і громадянин 21 століття утверджує повсякчасність і безвічність національного духу. Актуальність його Слова, яке він ставив «на сторожі», є незаперечною у кожний момент існування нації. У всі часи, але особливо у важкі, народ звертається до Шевченка за порадою.

Коли у січні 2014 р. під час Євролюції постала проблема наявності програми дій у парламетської опозиції, лідер ВО «Свобода» О.Я. Тягнибок зі сцени Майдану сказав: «Читайте Шевченка. Ото вам і буде програма дій!» Бо саме державницько-соборні світоглядні ідеї Т.Г.Шевченка українському народу і новій владі потрібно втілювати у життя при побудові нової України... Пророчі візії будителя національного духу віддзеркалені у нашому сьогоденні, допомагають нам самозначуватися і усвідомлюватися, особливо після Євролюції, як НАЦІЇ!
Його енергія і візії життєдайні як пророка та ідеолога української національної ідеї, яка полягає, насамперед, у Державності, Соборності, Суверенності, Добробуті України. Тарас Григорович Шевченко був, є і завжди буде найяскравішим виразником одвічних прагнень українського народу до Волі, Незалежності, Щасливого життя. Його невмирущість, значущість і велич – всесвітні...

ВКЛОНІМОСЯ ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЕВІ!

Изображение

Пам'ятник Т.Г. Шевченку в Каневі.

ЧИТАЙМО ЗНОВУ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА і ПРОДОВЖУЙМО ЙОГО СПРАВУ!...

 

... І забудеться срамотня Народ владу бере в руки ,

Давняя година,  людей збирає скрізь докупи,

І оживе добра слава,  Щоби парламент знов обрати,

Слава України,  Тиран-закони скасувати,

І світ ясний, невечерній А праведні продукувати.

Тихо засіяє …  Новий Кабмін призначити

Оживає добра слава, І ЄвроШлях зазначити!

України слава! Без президентської посади,

Кров козацькая заграла, Яка має тілько вади?

Все живеє згуртувала! А від Майдану – булаву Гетьману!

 

Диво з дива сталося! Подививсь я, надивився!

А кому-то це гадалося?: До чого народ дожився?

Я зійшов із постамента, Чужа була влада?

Обминув щити всіх ментів. Тому й нема ладу?

Я крокую по Майдану, Люди знов зійшлися

Борцям віддаю пошану. на Народне віче,

Все очима міряю, щоб глянуть у вічі!

Все звіряю з діями: І гуртом рушати –

А що і як би я зробив? Вкрайну рятувати!?...

А чи у Раду би вступив? А я буду закликати:

А чи узявся б за сокиру? Бор і теся – поборите,

А чи просив би знову миру? В ам Бог помагає!

За вас правда , за вас сила.

І воля святая !

 

В.В . Бугрим. Тарас ШЕВЧЕНКО на Майдані. Поема. (Уривок).-К., 2014 р.-Січень.

 

Інтернет-джерело: Бугрим В.В. До 200-ліття від дня народження Т.Г.Шевченка. Ювілейна Шевченкіана / В.В.Бугрим (Сайт-видання автора) // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://shevchenkiana.jimdo.com/

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

 

1. Афанасьєв-Чужбинський О. Спомини про Т. Г. Шевченка / Олександр Афанасьєв-Чужбинський // Спогади про Тараса Шевченка.-К.: Дніпро, 1982.-С. 87-107.

2. Бугрим В.В. Пам'ятники Т.Г.Шевченку – в Україні і у світі / В.В.Бугрим / [ Електронний ресурс “ Моральні авторитети України ”] // Режим доступу: http://morale-blog.blogspot.com/2013/12/200.html

3. Бугрим В.В. До 200-ліття від дня народження Т.Г.Шевченка. Ювілейна

Шевченкіана / В.В.Бугрим (Сайт-видання автора) // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http : // shevchenkiana . jimdo . com /

4. Бугрим В.В. Тарас ШЕВЧЕНКО на МАЙДАНІ.Поема /Валентин Бугрим.-К.,2014 р.-9с.

5. Е нциклопедія життя і творчості Тараса Шевченка // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.t-shevchenko.name/uk/Painting/Album1845/Chygyryn.html

6. Національний музей Т.Г.Шевченка // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.museumshevchenko.org.ua/element.php?id=111

7. Соборність // [Електронний ресурс] / Режим доступу: https: // www. google.com.ua / search?q=% (далі...)

8. Сохань П. Ідеї державності і соборності України у творчій спадщині Т.Г.Шевченка // П.Сохань // Тарас Шевченко і Україна ХХІ століття / Збірник матеріалів міжн. наук.-публіцист. конференції. 12-13 квітня 2000 р.-С.42-45. (135 с.).

9. Український погляд // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ukrpohliad.org/analytics/sobornist-z-pomaranchevoyu-oznakoyu.html

10. Ш евченко Т. Зібрання творів: У 6 т . / Тарас Шевченко .- К., 2003.-Т. 1: Поезія 1837-1847// [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://litopys.org.ua/shevchenko/shev114.htm

 

 

 

 

 

     
   
Київ. Дошка оголошень