- Щоденник Тараса Шевченко (формат pdf, 551 кБт)
Проза Тараса Шевченко
Історія створення
Російський цар Микола I у 1855 році помер. Наступником цар Олександром II була оголошена амністія. Нажаль, вона не торкнулась Шевченка. Тарас перебував у Новопетрівській фортеці. Вже пізніше компанія друзів поета змогли витягнути Тараса із заслання.
Сповістив Михайло Лазаревський радісну новину про ймовірне звільнення Шевченка. Це дало душевний поштовх поета вести щоденник з 12 червня 1857 року в болісному довгому очікуванні. В своєму щоденнику у вигляді мемуарів Шевченко описував своє солдатське життя та будні, мрії та думки, переживання. Писав Тарас щоденник для своїх друзів, тому і написаний російською мовою, щоб всі могли зрозуміти.
Шевченко продовжував вести свій щоденник і вже після завершення заслання. Подорожував поет на Волзі, перебував у Москві, Нижньому Новгороді та Санкт-Петрбурзі.
Як вже було сказано, щоденник починається з описів повсякдення у Новопетрівську і завершується відомою поемою «Сон». Останній запис зроблений 13 липня 1858 року. Це на наступний день після того як щоденник був подарований Тарасом своєму другу в день його народження М. М. Лазаревському.
Щоденник має цінність як для самого Шевченка, в якому він міг словами полегшити своє життя. Так і для сучасних науковців та літературознавцям для більшого розуміння світогляду та як літературно-мистецька спадщина.
Автограф щоденника
Автограф щоденника це саморобний зошит у вигляді альбому. Складається із дев’ятьох невеликих та пронумерованих зшитків, з оправкою коричнєвого сап’яну. На оправі, її лицевому боці, витіснені позолочені слова «Дневник Шевченка с 12 июня 1857 до 13 июля 1858 года». Нижче ще одна дата — «12 июля 1858 года». На звороті, де останній 104 аркуш, запис що залишила рука М. М. Лазаревського: «Цей щоденник подарований Т. Г. Шевченком 12 липня 1858 року на день іменин Лазаревського»
Щоденник знаходится на зберігання в закладі, що носить назву Інститут літератури ім. Т. Шевченка
Публікації щоденника
Перша публікація Щоденника Тараса зявилась на сторінках журналу «Основа». Але там було все завуальовано, численні купюри, змінені більшість прізвищ, деяких слів, виразів (За підготовкою тексту Л. М. Жемчужникової у 1861 році, номер 5-12; та 1862 році, номер 1-8)
Цензура того часу не допускала подавати текст у повному обємі і примушувала залишати гостро-політичні висловлювання Шевчекна і переписувати в деких місцях текст. До того ж додавли інших перешкод етичного порядку. Щоденик було написано у 1857—1858 роках і він був ще трохи “сирим” для повного друку, щоб його допустили надрукувати одразу і повністю відразу після того як поет помер. Оосби, які згадувались у щоденнику, були ще живі, і відповідно могли б обуритись на деякі місця щоденника, що стосується їх. Тому в журналі «Основа» був надрукований урвиками весь зміст щоденника. В публікаціїї містилися чимало купюр, іноді великих (пропустили запис написаний 21 червня 1857 роки). В деяких місцях окремі переробки-правки тексту. Деякі прізвища були замінені.
Незважаючи на старання видавців журналу трохи помякшити і вдредагувати зміст щоденника, все одно посипались численні докори в бік журналу. В кінці, у восьмій книжці видавництво зазначили у примітці: «Нас дорікали, навіщо ми друкували весь Щоденник поспіль, не виключаючи багатьох дрібниць — і не цікавих, і в той же час поета, що надто оголюють темні сторони домашнього життя. На думку цих суворих суддів, образ поета повинен залишатися світлим і величним, як його твори: слід вибрати найкращі сторінки з Щоденника, а не поміщати таких подробиць, які прочитати було б неприємно самому Шевченку».
Але ж навіть така скорочена та відредагована публікація
Проте й така, обмежена публікація, з купюрами етичного та цензурного характеру, викликала докори на адресу журналу. Закінчуючи у восьмій книжці 1862 року друкування щоденника, редакція зазначала у примітці: «Нас дорікали, навіщо ми друкували весь Щоденник поспіль, не виключаючи багатьох дрібниць — і не цікавих, і в той же час поета, що надто оголюють темні сторони домашнього життя. На думку цих суворих суддів, образ поета має залишатися світлим і величним, як його твори: слід було вибрати найкращі сторінки з Щоденника, а не поміщати таких подробиць, які прочитати було б неприємно самому Шевченку».
Не прийняв цих дорікань, редакцтори «Основи» все ж виклали свою позицію стосовно щоденника поета: «Ми керувалися іншою думкою; ми, навпаки, шкодуємо, що змушені були випустити деякі місця, де різко висловлюються його обурення, і ненависть, і жовчні вироки, і глузування; ми впевнені, що поет не дорікнув би нам за це. Шевченко за життя приховував лише свої задушевні думи та найніжніші прояви свого серця; але ніколи не намагався приховати і тим більше зафарбовувати ті плями, які наклало на нього багатосумне і багатоважне життя, яке протримало його від колиски до могили в чорному тілі. Він ніколи не піднімався на ходулі, ніколи не грав ролі; будучи без найменших зусиль істинно піднесений, неймовірно великий у своїх творах (з яких багато хто ще не надрукований), він ніколи в житті не височів на весь свій зріст, стаючи поруч рука об руку з людьми звичайними, рядовими… Нехай у надрукованому нами Щоденнику побачать Шевченка всього, яким він був; нехай з нього зрозуміють, що наша пристрасть не та, яка боїться правди для своїх улюбленців. Тому, хто мав повне право поставитися до свого Музею — до свого головного покликання — зі словами»:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли: у нас нема
Зерна неправди за собою, —
тому не страшна правда» («Основа». — 1862. — № 8. — С. 19)
Редакція журналу «Основа» та М. М. Лазаревський і Л. М. Жемчужников привернули увагу до значення та ваги щоденника Шевченка і зробил першу публікацію максимально дбайливо і сумлінно, наскільки тоді це було можливим.
Три десятки років це перше видання щоденника в журналі «Основа» було єдиним. Перший перклад українською мовою було зроблено 1893 року. Виконав О. Я. Кониський з назвою: «Записки або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка»
Перший щоденник у росіському оригіналі увійшло до зібрання творів «Шевченко Т. Твори в двох томах» (1911 рік видання Яковенка). Щоденник вже повніше на відміну від першодруку був надрукований журналом «Основа». Але все одно було чимало вимушених виправленнь тексту та його скоророчення.
Видавництво В.І. Яковенко вимушено зауважило у передмові: «Текст „Щоденника“ весь суцільно перевірений за люб’язним сприянням М. М. Коцюбинського за оригіналом, що зберігається в Чернігівському музеї; але конфіскація, що спіткала повний „Кобзар“». Це згадується вирок Санкт-Петербурзького суда про вилучення та заборону шести аркушів виданого у 1910 році «Кобзаря». А також про першоий том 1911 року «Твори» (редакція 1908 року В. М. Доманицького) . Далі Яковенко продовжив : «показала, що повний текст „Щоденника“ теж не може бути ще опублікований, тому довелося робити перепустки, скрізь позначені»
Нарешті у 1919 році П. І. Зайцевим опубліковано повністю ті уривки, що не війшли в першодрук щоденників з «Основи». Це видання мало назву «Недруковані місця з Журналу (Щоденника) Т. Шевченка». Пізніше, через п’ять років в Харькові щоденник вийшов в назві «Дневник» в редакції І. Я. Айзенштока.
У 1927 році щоденник вперше додано до збірника творів в редакції С. О. Єфремова: «Повне зібрання творів Тараса Шевченка». В передмові від редактора організатор редагування С. О. Єфремов зізнався що намагався мінімально відхилятися від першотвору навіть у дрібних моментах, навіть у пунктуації, дуже нетипової у Шевченка. Тобто редатор намагався донести точну копію оригінала. Видання готовили як документальне, дипломатичне з точним передруком тексту щоденника Шевченка із застосуванням нових друкарських технік. Більше 650 сторінок це грунтовні й докладні коментарі від самого редактора та коментарі співробітників, що було залучено до цієї праці з різних сфер науки.
Проти Єфремова почались репресії і повне видання творчості Шевченка було припинено, а вже видані 3-й та 4-й томи вилучені і сховані у спецсхронах.
Наступні публікації Шевченка вже мали переважно науково-критичну спрямованість. Пеевірений критиками щоденник доданий в Повне зібрання творів у шести томах» та «Повне зібрання творів Т. Шевченка в десяти томах» (1951 року). В 1972 році фахівцями«Наукової думки»видано щоденник фототипічним методом.