тарас шевченко

Вітер з гаєм розмовляє

Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою. Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає. Поплив човен в синє море, А воно Докладніше

Відьма

Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю, І думу тяжкую мою Німим стінам передаю. Озовітеся ж, заплачте, Німії, зо мною Над неправдою людською, Над долею злою. Озовітесь! А за вами, Може, озоветься Безталання невсипуще І Докладніше

Во Іудеї во дні они…

Во Іудеї во дні они, Во время Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п’яні легіони Паскудились. А у царя, У Ірода таки самого, І у порогу, й за порогом Стояли ліктори, а цар… Самодержавний Докладніше

Великий льох

Тарас ШЕВЧЕНКО Великий льох (Містерія) Положил еси нас [поношение] соседом нашим, подражнение й поругание сущим окрест нас. По- ложил еси нас в притчу во языцех, покиванию главыі в людех. Псалом 43, ст. 14 й 15 Докладніше

Варнак

Тиняючи на чужині Понад Елеком, стрів я діда Вельми старого. Наш земляк І недомучений варнак Старий той був. Та у неділю Якось у полі ми зострілись Та й забалакались. Старий Згадав свою Волинь святую І Докладніше

В неволі, в самоті немає…

В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, Шукаю бога, а находжу Таке, що цур йому й казать. От що зробили з мене Докладніше

В казематі XII

Тарас ШЕВЧЕНКО В казематі XII Чи ми ще зійдемося знову Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! Нехай і так. Не наша мати, А довелося поважати. То воля Докладніше

В казематі XI

Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! Косаря уночі Зустрічають сичі. Тне косар, не спочиває Й ні на кого не вважає, Хоч і не Докладніше

В казематі X

В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Та все-таки якось жилось. Хоть на чужому, та на полі… Тепер же злої тії долі, Як бога, ждати довелось. І жду її, і виглядаю, Докладніше

В казематі IX

Тарас ШЕВЧЕНКО В казематі IX Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло. Подибала стара мати Доню в полі доганяти… І догнала, привела; Нарікала, говорила, Поки в землю положила, А Докладніше

1 20 21 22 23 24