webadmin

Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся,— Згадай мене, брате! [Травень—червень 1840, С.-Петербург]

– Не варт, єй-богу, жить на світі!.. – То йди топись! – А жінка! Діти? – Ото ж то, бачиш, не бреши! А сядь лишень та напиши Оцю бувальщину… То, може, Інако скажете, небоже. Пиши отак: було Село. Та щоб не лізти на чужину, Пиши: у нас на Україні. А в тім селі вдова жила, … Читати далі