webadmin Над Дніпровою сагою Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. Стоїть старий, похилився, Мов козак той зажурився. Що без долі, без родини Та без вірної дружини, І дружини, і надії В самотині посивіє! Явор каже: «Похилюся Та в Дніпрові скупаюся». Козак каже: «Погуляю Та любую … Читати далі
Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся,— Згадай мене, брате! [Травень—червень 1840, С.-Петербург]
– Не варт, єй-богу, жить на світі!.. – То йди топись! – А жінка! Діти? – Ото ж то, бачиш, не бреши! А сядь лишень та напиши Оцю бувальщину… То, може, Інако скажете, небоже. Пиши отак: було Село. Та щоб не лізти на чужину, Пиши: у нас на Україні. А в тім селі вдова жила, … Читати далі